СИМВОЛІКА КАРТИН ІВАНА ШИШМАНА «ТАЇНСТВО» ТА «ЗОЛОТА ПІСНЯ ОРФЕЯ»

Художній задум картин «Таїнство» (2003, 100 х 1300, полотно, акрил, олія) та «Золота пісня Орфея» (2010, 80 х 80, полотно, масло, олія), написані автором цієї статті, пов’язаний з основоположною християнською символікою. В картинах не важко простежити спільні мотиви: образи Дерева Життя, царствених птахів Павлинів,тему фаворського світла, віру у вищу вселенську гармонію та прийдешнє царство Боже.

У центрі обох картин знаходиться образ Дерева Життя. У картині «Таїнство» воно зображене у вигляді лози.

Така асоціація виникла у зв’язку з глибинним позитивним наповненням цього образу в християнстві. Ісус Христос сам себе називає лозою виноградною: «Аз есмь Лоза Истинная, и ОтецМойДелательесть. Всяку розгу, о Мне не творящую плода, измет ю: и всяку творящуюплод, отребит ю, дамножайший плод принесет»*[3]. У молебному каноні «Похвала пресвятій Богородиці» щодо образу Божої матері також вживається метафора «лоза плодоносна».

Біля основи Дерева Життя знаходиться представлений за принципом храма Соломона престол як символ, на якому відбуваються таїнства у храмі. На ньому зображено дві пальми, що уособлюють Премудрість Божу, або Софію. На престолі стоїть євхаристична чаша, з якої п’ють два царствені птахи Павлини. Євхаристія (з грец. благодаріння) є головним християнським таїнством Церкви, через яке відбувається спілкування і єднання з Богом.

На гілках лози зображена значна кількість голубів – птахів, які є давнім символом невинності, гармонії, миру та родинності. Це єдині птахи, що спільно висиджують яйця, разом піклуються про пташенят, вчать їх літати, зокрема пара голубів зберігає вірність впродовж свого життя. В образах голубів на картині зображено різні типи поведінки: романтичний (дивиться на зірки), активний, самозаглиблений тощо. Основний, золотистий, фон картини пов'язаний зі спробою відображення дива, яке у християнському вченні отримало назву фаворського світла – таємничого світу божественної слави, яким просіяло обличчя Ісуса при преображенні на горі Фавор та вознесінні: «нетварну, природну благодать, сяяння й енергію, що нероздільно й вічно походить від самої божественної сутності»[1].

Деякі зі згаданих символів знайшли своє відображення і в іншій картині – «Золота пісня Орфея». Задум картини виник у болгарських Родопах – місцях, де, за легендами, народився за тракійських часів легендарний Орфей – уславлений музикант і співак, син річкового бога і тракійського царя Еагра (за однією з версій Аполлона) і покровительки поезії музи Калліопи. У давнину (8-6 ст. до н.е.)орфічний культ був широко розповсюдженим у Тракії, Македонії, південній Італії та Сицилії й містив відчутне передчуття майбутнього християнства: його сутність складали містерії, що зображали страждання, смерть і воскресіння сина Зевса Загрея, якого було розтерзано і з’їдено титанами, після чого він повторно народився під іменем Діоніса. У цих давніх язичницьких міфах походження людства було пов’язано з постаттю Діоніса-Загрея (у деяких редакціях Загревса), оскільки, за цими переказами, саме з попелу титанів і Діоніса, яких Зевс спалив блискавкою, народилися люди, помічені подвійністю своєї натури – титанічною (підлою, низькою, матеріальною) та діонісійською (божественною, духовною). Призначення людини орфіки вбачали у меті винищити у собі титанічні (тілесні, матеріальні) начала й розвинути свою духовну, божественну сутність [2].

У центрі композиції картини «Золота пісня Орфея» також міститься образ Дерева Життя, однак у цій картині воно набуває більш традиційних ознак, адже прописаний у розкішному золотому оздобленні, в об’ємних і розкидистих формах як символ, що уособлює усю повноту життя.

Незважаючи на те, що дерево Життя посідає центральне місце у картині, цей образ окреслено не до кінця. На його фоні ледь можна розрізнити знайомі образи – двох царських птахів Павлинів, що схилили голови над потиром, традиційно символізуючи факт того, що все тимчасове поступається цінностям вічним та підкоряється одвічній гармонії відчуття божественного задуму. Власне, й очі Орфея є напівзакритими, адже відчуваючи серцем божественну благодать, він залишався у поганському світі, який не знав християнських цінностей. «Від повноти серця кажуть вуста», – йдеться у Святому Письмі. Тож, як язичник, цей герой відчуває серцем й інтуїтивно співає свою провісну пісню крізь завісу поганської темряви.

За переказами, спів Орфея та його гра на золотій арфі зачаровували не тільки людей, але й звірів, дерева, скелі; він заспокоював своїми піснями розбурхане море та воскресав мертвих.У одному зі збережених уривківмістеріальних орфічнихпісень містяться заклики прийняти заблудлі людські душі в «лоно невимовного світла». Відтак, орфізм як релігійна течія мав уявлення і про таємницю божественного несотвореного світла, яке у християнській традиції називається фаворським. У одкровенні святого Іоанна значиться, що в горньому Єрусалимі не буде сонця й луни, а усьому буде світити Господь. В молитві святого Василія Великого Господь Вседержитель характеризується як «Безначальный и Присносущный свете, у Него же несть применение, или приложение осенение<…>»[4], що означає: Безначальне і Вічне світло, яким є Господь, не має змін у своїй силі і не залишає затемненого місця на своєму шляху.

Тема фаворського світла отримала безпосереднє продовження у «Золотій пісні Орфея». В обох картинах немає затінків і прямо падаючих тіней. Цей ефект має на меті спробу зображення вічності, утілення в фарбах божественного фаворського світла. Форми навмисно ущільнені, в них немає глибини. Плоскість зображає незмінні, вічні, а не тимчасові реалії буття.Окреслені у картині сонце і луна символізують тимчасові світила, під якими перебуває людство. Час, який відчув Орфей – це вічне життя у Богові.

Що означає золота пісня Орфея? За концепцією цієї картини, мій Орфей як язичник співає пісню світу прийдешнього, він сяє світлом своєї пісні, адже передчуває появу спасителя, є провісником майбутньої гармонії людини і всесвіту, є світочем у духовній темряві язичництва. Темний фон символізує темряву поганської ночі, а золота постать Орфея та образ Дерева Життя – золоту пісню спасіння у вірі.

Сьогодні картина «Таїнство» є власністю галереї київського акціонерного банку «Київська Русь», а «Золота пісня Орфея»–державногомузею образотворчого мистецтва м. Малко-Тирново (Болгарія).Кожна картина є живим пластичним образом, який може жити своїм життям. І якщо певні твори вже знайшли своє місце у колекціях, це не означає, що робота над ними завершена, оскільки художник, наближаючись у своїй творчості первообразу картини, може постійно удосконалювати свій творчий досвід. Змінюються матеріали, техніки, відкриваються нові можливості, ставляться експерименти. Як наслідок, може виникнути декілька близьких за концепцією варіантів одного сюжету з різними деталями, як наприклад, укартині«Сотворення сосуду» (1200 х100, полотно, олія, авторська техніка), над реалізацією пластичного образу якої робота розпочалася з 1993 року, налічуючи кілька варіантів цієї теми на цей час.

1. Акты Константинопольского собора 1351 г. против Варлаама и Акиндина.Пункт 1. – Режим доступа: [http://azbyka.ru/otechnik/pravila/konstantinopolskiy_sobor_1351/ ].

2. Античные писатели. Словарь / Орфики. – СПб.: Издательство «Лань», 1999. – Режим доступу: [http://ancientrome.ru/dictio/article.htm?a=345241850].

3. Библия. Св. Евангелие от Иоанна, гл. 15 (Ин. 15:1-2).

4. УминскийАлексей, протоиерей. Основы духовной жизни. – Режим доступу: [https://books.google.com.ua/].

*У сучасному рос. перекладі:«Аз есмь истинная виноградная лоза, а Отец Мой – виноградарь. Всякую у меня ветвь, не приносящую плода, Он отсекает, и всякую, приносящую плод, очищает, чтобы более принесла плода».

Шишман І. І.

Член Національної спілки союзу художників України,

старший викладач Ізмаїльського державного

гуманітарного університету